Великий Буялик у книзі Реабілітовані історією. Одеська область


________________________________________
Стр. 24
Терор набирав обертів, але більшовики не могли впоратись з повсталим селянством [30]. На Одещині загальне невдоволення більшовицькою владою охопило німецьких колоністів, які від 21 липня до 13 серпня 1919 року чинили організований опір продрозверстці й мобілізаціям, виступали за владу розігнаних більшовиками у січні 1918 року Установчих зборів. Центр повстання знаходився в колонії Грос-Лібенталь, загони створювалися в Мангеймі, Бадені, Зельцях, Страсбурзі. Повстанців підтримали українські, російські й болгарські селяни Татарки, Болгарівки, Аккаржі, Северинівки, Буялика[31]. Але цей виступ був жорстоко придушений частинами Червоної армії та загонами ЧК. Дії селян спричинили масовий терор проти родин повсталих. У деяких німецьких колоніях розстрілювали кожну п’яту людину як «відповідача за заколот» [32]. Швидкий суд вершили трійки ревтрибуналу, виїзні колегії губЧК, чекістські каральні загони. Голова Ради оборони Одеси І. Клименко згадував про ті події так: «Ліквідація була найрадикальніша, майно всіх тих, хто брав участь у повстанні, конфісковувалося» [33].

30.   Документи трагічної історії... — С. 165.

31.    Котляр Ю. Німецьке та болгарське населення Півдня України у повстанському русі се­лян (1918-1920 роки) // Юго-Запад. Одессика. Историко-краеведческий научный аль­манах. — Вып. 3. — Одесса, 2007. — С. 100-107.

32.    Історія Одеси... — С. 310-311; Шкляев И. Н. Мятеж // Аккерманские хроники. — Белгород-Днестровский, 1997. — 204-211; Шкляев И. Н. История Одесской губЧК... —
С.   53-54; Файтельберг-Бланк В. Р., Савченко В. А. Вказ. праця. — С. 191-197.

33.    Известия. — Одесса. — 1919. — 19 августа. — С. 1.


________________________________________
Стр. 35
Тільки з кінця 1924 року послабився пошук ворогів у сільських місцевостях УСРР Проте намагання селян Одещини створити селянський союз для захисту своїх економічних інтересів наражалися на нові репресії. Так, у січні 1925 року у селі Кочкувате Балтського округу чекісти захопили групу «сільських есерів» з 12 осіб, що «формували» такий союз. У селі Буялик за справою «Всеросійського селянського земського союзу» ДПУ заарештувало 50 селян; такі ж події відбувалися у Тилігуло-Березанському районі. Виборча кампанія 1927 року супроводжувалася в повітах Одещини арештами «невдоволених». Поширювалось поняття «куркуль» та репресії проти заможних верств селянства. У 1928 році по селах знову розкрутили колективну справу «Всеросійського селянського земського союзу», за якою були репресовані десятки селян [111].

111.  Архів УСБУ в Одеській області, —Ф. П, —Спр. 12701-п [74 особи]; Спр. 9358-п [21 особа].


________________________________________
Стр. 58
26—28 лютого 1930 року у селах Яськи та Троїцьке стався стихійний виступ 1—1,5 тисяч селян, озброєних вилами та рушницями. Повстанці перекрили шляхи та побудували барикади навколо сіл [272]. Виступи проти влади фіксувалися по селах Зельцького, Благоївського, Фрунзівського, Фрідріх-Енгельсівського районів (Зельці, Кандель, Захарівка тощо). Юрби озброєних вилами, косами, рушницями селян громили колгоспи та сільради. Частина заколотників зробила спробу перетнути радянсько-румунський кордон. Закінчувалися такі повстання масовими арештами селян (справи по селах Біляївського, Любашівського, Овідіопольського районів, справа мешканців села Гидерім МАСРР тощо) [273].

272. ЦДАГО України. - Ф. 1. - Оп. 20. - Спр. 3191. - Арк. 26, 60, 127..

273. Архів УСБУ в Одеській області. — Ф. П. — Спр. 18868-п [16 осіб]; Спр. 27345-п [25 осіб]; Спр. 14560-п [13 осіб].

________________________________________

Стр. 80
Багато заарештованих у порядку наказу № 00447 отримували звинувачення в участі у повстаннях проти радянської влади, що відбувалися на півдні України, починаючи з 1917—1918 років, і тривали до 1923-го. У той час повстале селянство було однією з головних сил визвольних змагань. На Одещині період активних селянських антибільшовицьких виступів припадає на весну і літо 1919 року [416]. Після придушення повстань влада кілька разів оголошувала амністію; зокрема 2 листопада 1927 року в СРСР був прийнятий закон «Про амністію учасникам повстань», який зняв усю відповідальність з учасників колишніх виступів проти радянської влади. Проте у 1937—1938-му органи НКВС не звертали уваги на закон і заарештовували велику кількість людей саме за таким звинуваченням. На Одещині найбільше колишніх повстанців постраждало у селах Грос-Лібенталь, Кляйн-Лібенталь, Зельці, Великий Буялик, Катаржино та деяких інших [417].

416.    Котляр Ю. В. Повстанство. Селянський рух на Півдні України (1917-1925). — Микола­їв — Одеса, 2003. — С. 53.
417.    Бринош І. В., Петровський Е. П. Колишні повстанці // Бринош І. В., Петровський Е. П. Вказ. праця. — С. 32-39.



________________________________________

Стр. 89
Репресії греків продовжувались й навесні 1938 року. Так, у рішенні бюро Одеського міськкому КП(б)У від 29 квітня 1938 року «Про реорганізацію нацменшкіл Одеси» зазначалося, що грецька школа № 46 знаходиться на території грецької церкви, де проводиться контрреволюційна робота, що має вплив на школу. Хоча школа налічувала лише 7 класів з 48 учнями, тут було виявлено 4 «вороги народу» серед педагогічного складу та репресовано 70 % батьків учнів [471].
Подібне дослідження можна зробити і стосовно представників болгарської національності. 4—5 березня 1938 року органи НКВС заарештували 78 осіб, переважно мешканців сіл Благоєво і Кубанка Благоївського району та села Катаржино Цебриківського району Одеської області, де компактно проживало болгарське населення. Із 4 по 9 жовтня трійка при УНКВС по Одеській області винесла розстрільне рішення у справах 69 болгар. Фактично всіх їх звинувачували за стандартом: у куркульському минулому, участі в повстанні, релігійній діяльності, виступах проти колективізації та антирадянській агітації [472]. Отже, за допомогою архіви о-слідчих справ у подібних випадках є реальна можливість визначати спрямованість «етнічних чисток», час їх проведення та масштаби.
У ході національних операцій значна кількість болгарських політемігрантів зазнала репресій за справою «болгарської націоналістичної диверсійно-терористичної повстанської організації», що нібито існувала в УРСР. У січні — березні 1938 року слідчі Харківського, Одеського та Дніпропетровського обласних управлінь НКВС під контролем київських та московських колег сфабрикували цю справу на основі агентурних розробок «Балканці» та протоколів допитів болгарських партійних і радянських функціонерів. «Керівниками» організації НКВС зробило Б. М. Малчева, М. П. Фуклєва, С. І. Міцева, В. В. Радєва та інших. Керівний центр буцімто знаходився у Харкові, а осередки — у Харкові, Одесі, Вільшанському і Благоївському районах Одеської області, у Катаржинській болгарській сільраді Цебриківського району Одеської області, а також у Коларівському районі Дніпропетровської області.

471.    ДАОО. - Ф. П-11. - Оп. 1. - Спр. 1391. - Арк. 3.
472.     Петровський Е. П. Архівно-слідчі справи... — С. 83.


________________________________________
Стр. 133
Голод був масовим. 8 січня 1947 року міністр державної безпеки УРСР С. Р. Савченко доповідав міністру державної безпеки СРСР В. С. Абакумову, що в Біляївському, Овідіопольскому, Благоївському, Жовтневому, Гайворонському, Комінтернівському та інших районах Одеської області через недоїдання й виснаження серед колгоспників зафіксована велика кількість опухань і смертельних випадків. У селах Біляївка і Градениці у зв’язку з відсутністю продуктів харчування 57 сімей колгоспників загальною чисельністю 180 осіб хворі на дистрофію, п’ятеро померли. У селах Дальник, Роксолани, Кароліно-Бугаз, Олександрівка Овідіопольского району понад 100 сімей колгоспників зазнають гострих продовольчих труднощів... У 8 сільрадах Одеського приміського району виявлено ознаки опухання 90 колгоспників... У 38 колгоспах Іванівського району Одеської області колгоспники отримали на трудодень від 25 до 100 грамів зерна, а в 11 колгоспах хліб на трудодні зовсім не видавався... У Благоївському районі у зв’язку з відсутністю продуктів харчування зареєстровано велику кількість опухлих дітей, а в селі Адамівка — більше 30 % дітей шкільного віку через відсутність хліба перервали навчання [680].

680.    ГДА СБУ. — Колекція документів. — Арк. 202-204; Горбуров К. Є. Вказ. праця. — С. 70, 188-190.


________________________________________
Стр. 433
Рапорт начальника УНКВД по Одесской области Федорова наркому внутренних дел УССР Леплевскому от 20 сентября 1937 года

На 20 сентября 1937 г. число арестованных, в связи с изъятием к.р. кулацкого и ак­тивно действующего к.р. элемента, по Одесской области составляет 2412 человек. Все они арестованы по конкретным материалам и делам о практической контрреволюционной де­ятельности.
Намеченный для Одесской области лимит по 2-й категории в 3500 чел. совершенно недостаточный и уже использован.
Между тем, имеется ряд серьезнейших по своим показателям районов, по которым дела еще вовсе не рассматривались или же произведенное изъятие ни в какой мере не обеспечи­вает очистку этих районов от активно действующего контрреволюционного элемента. К та­ким относятся: Баштанский, М.-Висковский, Н.-Воронцовский, Н.-Архангельский, Снегиревский и А.-Ивановский районы, исключительно засоренные повстанческими, пет­люровскими, эсеровскими и украинско-националистическими кадрами; Благоевский, Октябрьский, Очаковский, Т.-Березанский районы, являющиеся пригранично режимны­ми, со смешано-национальным (болгарским, немецким и украинским) составом населе­ния, располагающие значительным количеством активно действующих контрреволюци­онных элементов и переправщиками; Владимирский район, в котором осел весь изгоняв­шийся из г. Николаева антисоветский, паразитирующий элемент.
Эти районы были заняты операцией по румынам и полякам и в операцию по кулаче­ству до сего времени не имели возможности включиться и значительно отстали.
Исходя из изложенного, прошу Вашего ходатайства перед народным комиссаром вну­тренних дел СССР, генеральным комиссаром государственной безопасности тов. Ежовым относительно увеличения лимита по 2-й категории для Одесской области на 1500 человек.
Начальник управления НКВД по Одесской области, полковник Федоров


________________________________________
Стр.  483;495
№61
Паспорт-характеристика Одеської області на 1950 рік
(Огляд складено в обласному управлінні МДБ)
.
.
.
Ивановский район
Территория района была насыщена мелкопоместными помещиками и кулачеством (немецким и украинским). В период гражданской войны местное кулачество активно выступало с оружием в руках против Соввласти. Немецкий прапорщик старой армии Молый в 1919 году летом организовал кулачество на выступление, в результате чего восставшее кулачество ворвалось в с. Благоево и там зверски уничтожило отряд красноармейцев — 100 человек. В 1919 году восставшими кулаками были зверски убиты 18 человек чекистов. Особо контрреволюционно проявило себя кулачество и часть крестьян-середняков в период гражданской войны в селах: Коноплево (немцы), Волково и Гудедичево, Богунское (немцы), Севериновка, Адамовка, Александровка, хутор Н. Шомполы (украинцы) и Благоево (болгары). В этих же селах в 1929—1930 гг. были «волынки». В районе проживает много рядовых участников восстания.
Территория района с 9 августа 1941 года была оккупирована немецко-румынскими захватчиками и освобождена 4 апреля 1944 года. В период оккупации в районе было 3 немецких военных комендатуры и две районные организации румынской жандармерии, а также 6 жандармских постов.
В порядке очистки района от пособников, шпионов, предателей и проч. а/советско-го элемента с момента освобождения его по 1 августа 1950 года арестовано и осуждено 91 человек. Взято на учет 360 чел. репатриантов. В 1950 году из западных областей Украины в район переехало 160 семей переселенцев.
Район с областным центром связан телеграфом и телефоном.
.
.
.
Одесса в период 1917—1920 гг.

Наличие оставшегося в Одессе контрреволюционного буржуазного элемента, сохранившего широкие связи с эмиграцией, а также существовавшие до этого связи Одессы с Бессарабией и иностранными портами, способствовали установлению организованной связи контрреволюционных кругов города с эмигрантами и иностранными разведками для проведения шпионажа, диверсий, контрреволюционных восстаний и проч. За этот период в Одессе был вскрыт и ликвидирован целый ряд контрреволюционных организаций — офицерских, петлюровских и других.
Необходимо отметить, что часть не успевших бежать белогвардейцев обосновалась наряду с городом также в близлежащих местностях, селах Большой Фонтан, Люстдорф, Дальник и др. Особенно в этой связи следует выделить кулацкие восстания в 1919 году немецких колоний вблизи Одессы (Гросс-Либенталь, Кляйн-Либенталь, Страсбург, Баден и др.) и восстание в Большом Буялыке Благоевского района, где было убито 120 красноармейцев.

Зам. нач. УМГБ Одесской области по кадрам подполковник (підпис) М. Юферев Начальник отделения ОКУМТБ, капитан (підпис) Стерхов

ГДА СБУ. Ф. 13. Спр. 465. Арк. 1-72.


Всю книгу "Реабілітовані історією. Одеська область" можна знайти на сайті ГО "Краезнавець"за посиланням http://kraeved.od.ua/book/bookr.php

Комментарии

Популярные сообщения